NTP

Мережевий протокол часу (англ. Network Time Protocol) — мережевий протокол синхронізації внутрішнього годинника комп'ютера з використанням мереж зі змінною латентністю, заснований на комутації пакетів.

Хоча традиційно NTP використовує для своєї роботи протокол UDP, він також здатний працювати й поверх TCP. Система NTP надзвичайно стійка до змін латентності середовища передачі.

NTP використовує алгоритм Марзулло (запропонований Кейтом Марзулло (Keith Marzullo) з Університету Каліфорнії, Сан-Дієго), включаючи таку особливість, як облік часу передачі. У версії 4 він здатний досягати точності 10 мс (1/100 с) при роботі через Інтернет, і до 200 мікросекунд (1/5000 с) і краще усередині локальних мереж.

NTP — один з найстарших використовуваних протоколів. NTP розроблений Девідом Л. Міллсом (David L. Mills) з університету Делавера й у цей час продовжує вдосконалення. Поточна версія — NTP 4.

Демон NTP — програма рівня користувача, працює постійно.

NTP використовує ієрархічну систему «годинникових рівнів», рівень 1 синхронізований з високоточними годинниками, наприклад, система GPS або еталони часу. NTP рівень 2 синхронізується з однієї з машин рівня 1, і так далі.

Час, представляється в системі NTP 64-бітним числом, що складається з 32-бітного лічильника секунд й 32-бітного лічильника часток секунди, дозволяючи передавати час у діапазоні 2³² секунд, з теоретичною точністю 2⁻³² секунди. Оскільки шкала часу в NTP повторюється кожні 2³² секунди (136 років), одержувач повинен хоча б приблизно знати поточний час (з точністю 50 років).

Простіша реалізація цього алгоритму відома як SNTP — простий синхронізуючий мережний протокол. Використовується у вбудованих системах, і пристроях, що не вимагають високої точності.

Докладна реалізація протоколу й системи в цілому описана в:

• RFC 778
• RFC 891
• RFC 956
• RFC 958
• RFC 1305
• RFC 2030

NTP не слід плутати з Daytime Protocol^[en] RFC 868.